Чарівний, загадковий світ – театр,
Де дух мистецтва, царство Мельпомени,
Величність декорацій і апарт,
Кумири зі своїм життям на сцені,

Де зупинились просторінь і час,
Де грають кожний раз, наче прем’єру.
Так Аполлон підносить на Парнас
Чарівних муз чарівну атмосферу.
<…>

 

Матеріал для цієї епохи буквально виникав за моїм запитом в просторі і часі. Було зрозуміло, що це –містерія і починати потрібно із сучасного театру. Ми відвідували вистави в різних київських театрах і згадувати, які вистави, де і коли ми бачили і чули. Записали всі відомі нам театри і здивувалися, що насправді їх багато… Більше ніж нам здавалося)

Потім пов’язали театральну виставу з літературними родами і жанрами. З’ясували, що драма має своїми жанрами трагедію, комедію і трагікомедію. Можливо, є й інші класифікації літературних та мистецьких жанрів, але нам відгукнулася саме ця)
Потім перейшли до різновидів драми – давньогрецька трагедія, шекспірівська драма і соціальна драма. Подивилися в динаміці на зміну акцентів у творах, які ставилися на сцені.
Згадали монолог і діалог. Звісно, для ілюстрації найбільше підійшов монолог Гамлета з однойменної трагедії В. Шекспіра. Подивилися різні переклади українською, спробували відчути смак)

Незважаючи на те, що «Гамлета» було написано в 1600-1601 роках, вперше на українських землях його було поставлено лише 1943 року в окупованому німцями Львові. Німці потребували якісного мистецтва в тилу)

Це був логічний перехід до історії українського театру. Спочатку –вертеп і шкільна драма. Пізніше – злети і падіння української драматичної літератури та її відтворення на театральній сцені. Іван Петрович Котляревський і його класичні твори «Наталка Полтавка» та «Енеїда», актори Михайло Щепкін та Карпо Соленик… Розірваний ланцюг…

1872 рік. Зібрання української інтелігенції для відродження театральної справи на українських землях. Трупа Григорія Ашкаренка і розвиток театральної справи. Марко Кропивницький і Микола Садовський…
Професійний театр, створений Михайлом Старицьким. Як добре, що в Києві є місце, де можна відчути атмосферу, в якій творилася історія нашого українського театру, де творили корифеї і зростали молоді таланти. В музеї М. Старицького ми заглибилися в життєві та професійні моменти видатних діячів української культури – Михайла Старицького, його донечок – Людмили, Оксани та Марії, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, згадували і Марка Кропивницького, і Миколу Садовського і Марію Заньковецьку, Лесю Українку, Леся Курбаса, Ірину Стешенко...

Знову повернулися до шекспірівського театру і давньогрецької трагедії. Була така собі своєрідна рефлексія до Есхілового «Прометей закутий» (в перекладі Бориса Тена). Виставу за цим твором ми ставили в 5 класі. Пройшло три роки, а нічого не забулося…

<…>

Цих відчуттів ні з чим не порівнять,
На крилах піднімаєшся угору.
І можеш жити, можеш помирать
І воскресати разом із актором.

Одним повітрям дихаєш із ним,
В тональності з виставою віднині.
Як камертон душі і дзвін струни -
Все в унісон, на диханні єдинім,

І вирій почуттів, дум течія,
Душі і дійства чарівне єднання …
Величносте Театр! Сьогодні я
Вам признаюся знову у коханні.

Лариса Гараган

Під час епохи прочитали:

- Шевченко Т. Г. «Назар Стодоля»;
- Котляревський І. П. «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Енеїда»;
- Квітка-Основ’яненко «Світання на Гончарівці»;
- Старицька-Черняхівська Л. М. «Діамантовий перстень» (повість).
- Фонвізін Д. І. «Недо́ро́сток»;
- Шекспір В. «Гамлет»;
- Есхіл «Прометей закутий».

Для підготовки епохи стали в пригоді:

- мемуари Людмили Старицької-Черняхівської. Зокрема, «Двадцять п’ять років українського театру», «Хвилини життя Лесі Українки», «Спогади про М. В. Лисенка».
- Бесіди про театр із Сергієм Данченком.

Основний вчитель 8 класу,
доктор філософських наук,
професор
Вікторія Борисівна Халамендик

Поділіться цим матеріалом в соціальних мережах:

© 2022. Київська вальдорфська школа-комплекс "Ключі до майбутнього"